Провальні візити Меркель в Москву та Київ: Чи буде Зеленський хамити і Байдену?

Почнемо з Путіна. Дві речі остаточно змусили Путіна думати, що він переміг на Західному фронті: рішення Байдена по Північному потоку-2 і блискавична перемога талібів. Ми повинні чітко розуміти: Путін після цих двох речей вважає, що у нього розв‘язані руки і він може діяти особливо не озираючись на Захід. Це погана новина для нас. І тут треба розуміти, як би це комусь не здавалося безперспективним: без підтримки колективного Заходу, у нас майже немає шансів.

В Києві Зеленський майже хамив Меркель, очевидно, вважаючи, що вона вже свою гру відіграла. Але ті, хто готував Президента до розмови, явно вважали, що внутрішньо-українська історія важливіша за зовнішню. І при цьому вони не враховують дві речі: хамити німцям - це дати їм можливість підняти руки і сказати: ми не можемо більше захищати цих українців, якщо вони самі на нас нападають. А, по-друге, Байден, своїм рішенням по Афганістану дав чітко зрозуміти: поліцейські функції він хоче перекласти на інші країни, а в нашому контексті - це перш за все на Німеччину. Така переговорна стратегія - це глухий кут, куди ми самі себе заганяємо. Можна тисячу разів питати, чому ми не в НАТО і чому запустили північний потік. Але це не підняття ставок - це поведінка дитини, яка ображена, що їй не купили цукерку.

Тепер варто чекати зустрічі з Байденом. І, на даль, все вказує на те, що в Вашингтоні ми знову почуємо "Чому ми досі не в НАТО".