В Офісі Зеленського засекретили інформацію про люстраційну перевірку заступника секретаря РНБО Демченка

Там заявили, що таким даним присвоєний гриф "Для службового користування".

Про це пише Depo.ua із посиланням на "Радіо Свобода".

Журналісти "Схем" з’ясували, що раніше Демченко підпадав під люстрацію, але його ім’я та прізвище зникли з сайту Міністерства юстиції, де він був зазначений у списку осіб, яким заборонено обіймати державну посаду.

Хто такий Руслан Демченко

Демченко – колишній радник президентів Петра Порошенка і Володимира Зеленського, преса називає його "сірим кардиналом МЗС часів Януковича" 

Раніше працював у посольстві України в США, колишній посол України в Сербії та Чорногорії, генеральний консул України в Стамбулі.

У 2005-2006 роках очолював протокол президента Ющенка. У 2006-2010 роках – керівник Офісу президента України Ющенка. При Януковичі – перший заступник міністра закордонних справ України. Внесений до санкційного списку Росії.

У 2010 році Демченко лобіював "харківські угоди", за якими Україна продовжила термін перебування російського Чорноморського флоту в Криму, який РФ окупувала у 2014 році.

У 2018 році Руслан Демченко змінив Кучму в Тристоронній контактній групі із врегулювання ситуації на Донбасі. На посаді радника Порошенка вважався куратором переговорів з Росією.

Нагадаємо, що Демченка у червні 2020 року призначили радником президента Володимира Зеленського, а потім він перейшов на роботу до РНБО. Зараз він обіймає посаду першого заступника секретаря РНБО Данілова, який і оголосив про розслідування історії підписання "Харківських угод".

Довідка: "Харківські угоди" – це угода між тодішніми президентами України та Росії Віктором Януковичем та Дмитром Медведєвим, підписані у Харкові 21 квітня 2010 року. Згідно із нею, перебування Чорноморського флоту Росії у Криму продовжувалося з 2017 до 2042 року.

Ратифікація цієї угоди у Верховній Раді 27 квітня того ж року була пов'язана із великим скандалом і грандіозною бійкою між проросійською Партією регіонів та проєвропейськими партіями. В результаті було визнано, що парламент ратифікував цю угоду 236 голосами, серед яких було 16 представників проєвропейських фракцій, а також увесь склад фракції "Блоку Литвина" і сам Володимир Литвин, який тоді працював головою Верховної Ради.