Розслідування Bellingcat про "вагнерівців": Яку участь брали Зеленський та Єрмак

У першій частині спільного з The Insider розслідування розповідається про те, як українським розвідникам вдалося завербувати бойовиків ПВК Вагнера та отримати з їхніх рук прямі докази їхньої участі у військових злочинах.

Про це повідомляє Depo.ua із посиланням розслідування Bellingcat.

Згідно з інформацією жірналістів, найманці виїхали до Білорусі та не знали, що план вильоту із Мінська змінився, а квитки до Стамбула були скасовані.

Плани змінилися

За день до відправки найманців, двоє старших співробітників спецслужб, відповідальних за проект "Авеню" (Бурба з ГУР МОУ та Баранецький із СБУ) прибули до Офісу президента. Про це розповів як сам Бурба, так і колишні співробітники розвідки, які казали, що він зателефонував їм одразу після зустрічі. Бурба та Баранецький мали намір зробити останню доповідь про майбутню спецоперацію. Однак, як Бурба розповів Bellingcat, Зеленський на той момент був зайнятий, і вони не змогли зустрітися з ним особисто.

За словами Бурби, голова Офісу президента Андрій Єрмак запропонував відкласти операцію на тиждень. На день раніше президент Зеленський досяг домовленості з Росією і сепаратистами, яких підтримує Росія, про перемир'я на Донбасі. За словами Бурби, в Офісі президента вважали, що якщо спецоперація пройде, як заплановано, і завершиться затриманнями 25 липня, то перемир'я закінчиться, не встигнувши розпочатися.

Уточнюється, що цю інформацію журналісти незалежно підтвердити не змогли.

Наступного ранку, коли перша група з 33 найманців вже виїжджала з Москви, команді ГУР МОУ вдалося успішно перебронювати квитки не на середу, 29 липня, а на четвер, 30 липня. Квитки другої групи із 13 найманців поміняли на суботу, 1 серпня. Пізніше того ж ранку, за словами Бурби, він повідомив в Офіс президента, що план все одно буде здійснено, але із затримкою на п'ять днів.

Участь Лукашенка

Однак у день, коли 33 найманці сіли на автобус і вирушили в дорогу, у Білорусі було неспокійно. Менш ніж за два тижні, 9 серпня, мали відбутися президентські вибори, і тому політична ситуація була напруженою. Побоюючись внутрішніх та зовнішніх ворогів, чинний президент Білорусі Олександр Лукашенко полював на тих, у кому бачив противників. 

Параноя Лукашенка стосувалася не лише нібито спроб Заходу скинути його. Як повідомляється, він також побоювався зрадницького втручання з боку єдиного союзника – Кремля. На зустрічі з білоруськими журналістами, не під запис, 9 липня Лукашенко, як повідомляється, говорив, що в країні затримали чотирьох офіцерів ГРУ, і що вони "координували дії" з Сергієм Тихановським. 

Згідно з членами групи найманців, які були опитані Bellingcat, їхня перша спроба перетнути кордон за фіктивними контрактами не мала успіху. Білоруські прикордонники питали, куди вони їдуть; деякі найманці жартома відповідали, що всі їдуть відвідати хвору бабусю в Мінську.

Однак після короткого очікування на кордоні стало зрозуміло, що та сама корупційна процедура, яку використовував пробний пасажир, спрацює і цього разу. Усім 33 найманцям продали "правильні" угоди про трудовлаштування за 1000 рублів кожну і, нарешті, пропустили до Білорусі.

33 вагнерівця у Мінську

Коли вони опинилися на території Білорусі і вже прямували до Мінська, "Артур Павлович" повідомив Міляєву про зміну планів та направив автобус до тризіркового готелю у Мінську, де турагент забронював їм номери на перший із п'яти днів очікування. Спершу, дізнавшись про затримку, найманці обурилися. Однак після того, як "Шаман" отримав підтвердження від "Павловича", що дні очікування в Мінську зарахуються як оплачувані робочі дні, вони заспокоїлися і наслідували інструкції дотримуватися військової дисципліни, не пити алкоголь і не вештатися містом.

Однак оскільки готель у центрі міста був забитий, найманці змогли провести там лише два дні. 27 липня 32 з 33 прибулих переїхали до санаторію "Білорусочка", що розташовувався за містом. Ще один найманець, єдиний у якого був білоруський паспорт, залишився у родичів у Мінську.

Один із найманців, опитаних Bellingcat, розповів, що приблизно о 7:00 28 липня він та його товариші помітили незвичний мікроавтобус, припаркований біля санаторію "Білорусочка". Вони негайно впізнали у ньому автомобіль для стеження КДБ. Вони не надали цьому великого значення, вирішивши, що білоруські спецслужби просто доглядають найманців, щоб переконатися, що ті покинуть країну, не влаштувавши жодних проблем. 

Однак увечері того ж дня відбулися події, які стали для 32 найманців вкрай неприємним сюрпризом. Перед світанком о 4:30 ранку санаторій взяла штурмом команда спецназу "Альфа" КДБ Білорусі. У номери найманців через балкони вистрілили світлошумовими гранатами. Члени штурмової групи, одягнені в балаклави, наставили на росіян зброю і закували в наручники. Потім вони змусили їх лягти на ліжках обличчям вниз і закрили їхні голови подушками, поки рилися в багажі та одязі росіян у пошуках зброї.

Жодної зброї вони не знайшли. Після тривалого очікування прибув ОМОН та відвіз росіян до відділення міліції. 33-й найманець (який зупинився у родичів) був затриманий пізніше того ж ранку. Найманців 22 години тримали у відділку міліції у наручниках, на колінах та обличчям до стіни.

Незважаючи на їхні щирі заперечення провини, найманців звинуватили у підготовці державного перевороту та масових заворушень спільно з заарештованими опозиціонерами Тихановським та Статкевичем.

Розшук в Україні

У день арештів білоруське державне телебачення опублікувало гучні кадри затримання. Лукашенко зробив публічну заяву, звинувативши російських найманців у тому, що вони прибули для втручання у майбутні вибори і зібрав Раду безпеки на екстрене засідання. Протягом наступних днів він використав 33 затриманих найманців як розмінну монету в переговорах і з українською владою, і з Кремлем, натякаючи, що йому байдуже, якій країні вони врешті дістануться, і запросивши кожну сторону обґрунтувати прохання передати їм затриманих.

Згідно з інтерв'ю та злитими документами, як тільки прийшли новини про арешт, українська влада змінила тактику. Вони вирішили переконати білоруську владу передати затриманих Україні. Це вимагало як офіційної лінії — підготовки всіх юридично необхідних звинувачень та документів щодо екстрадиції — так і неформального діалогу з Мінськом у спробі переконати Лукашенка передати всіх чи принаймні деяких затриманих.

Офіційний підхід передбачав пред'явлення затриманим звинувачень та подальше інформування Білорусі офіційними каналами, що ці люди розшукуються за скоєння тяжких злочинів на території України. Були також надіслані запити про екстрадицію.

30 липня 2020 року міністр закордонних справ Білорусі викликав українського тимчасового повіреного до Мінська, поінформував його про арешти та запитав інформацію про можливі злочини, які ці люди скоїли на території України.

3 серпня Генеральний прокурор України подав Білорусі запит на тимчасове затримання 28 із 33 найманців до отримання офіційного запиту про екстрадицію. Цей запит був поданий через вісім днів, 11 серпня 2020 року.

Тим часом українська влада розпочала неформальну взаємодію з Білоруссю принаймні по двох фронтах. За словами одного з опитаних членів команди ГУР МО, Служба безпеки України передала своїм білоруським колегам інформацію про найманське минуле 33 осіб, а також інших людей, "найнятих" ПВК "МАР". Ймовірно, що ця інформація стала джерелом заяв мінської влади 30 липня, що вони розшукують ще до 200 осіб, за їхніми словами, із "ЧВК Вагнера" на території Білорусі.

Крім того, президент України Володимир Зеленський особисто лобіював екстрадицію цих людей до України під час телефонної розмови з Лукашенком 5 серпня 2020 року.

Росія проявляє інтерес

Російська влада спочатку, мабуть, сторопіла від арештів і звинувачень, які висунув Лукашенко на їхню адресу. Початкова реакція з боку Кремля та лояльних до Кремля ЗМІ говорить про нерозуміння, що ці 33 людини робили в Мінську. 30 липня після доби мовчання прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков прокоментував арешти, відкинувши звинувачення на адресу Росії у спробі дестабілізації ситуації в Білорусі та попросив у Мінська "вичерпну інформацію" про те, в чому звинувачують росіян. 

У заяві, опублікованій на сайті Міністерства закордонних справ Росії , посол Москви в Мінську стверджував, що росіяни були співробітниками приватної охоронної компанії, які чекали на літак для вильоту в третю країну. 31 липня Путін скликав Раду безпеки РФ, щоб обговорити ситуацію.

Декілька громадян Росії, які командували так званими "добровольчими" загонами на сході України, зробили заяви на підтримку затриманих найманців. Визнаючи, що деякі з них боролися під їх початком на Донбасі, вони припускали, що затримані прямували до третьої країни на завдання для ЧВК.

Очевидно, навіть 3 серпня представники Кремля ще не знали справжніх причин такого становища 33 росіян, оскільки і Пєсков, і російський консул у Мінську заявляли, що ці люди були співробітниками приватної охоронної компанії, які "вирушали до третьої країни" і просто не потрапили на рейс.

5 серпня 2020 року генеральний прокурор Російської Федерації подав офіційний запит до прокуратури Білорусі на передачу 32 затриманих росіян (не рахуючи найманця, який мав білоруське громадянство) до Москви.

Остаточний зрив операції

До 6 серпня 2020 року президент Білорусі, схоже, ще не вирішив, чий запит слід задовольнити. Він навіть запросив генеральних прокурорів України та Росії до Білорусі, щоб вирішити питання з генеральним прокурором Білорусі на основі "міжнародних договорів та угод".

Проте, мабуть, на його остаточний вибір вплинули подальші події.

Хоча спочатку російська влада і спецслужби, мабуть, не розуміли, як 33 російські найманці опинилися в Мінську, через тиждень вони, судячи з усього, розкрили цю справу. Скориставшись беззастережним доступом до логів російських інтернет-провайдерів, російське ФСБ виявило український слід принаймні частини операції. Зокрема, йшлося про лог IP оригінального оголошення на роботі на Avito, а також про українську реєстрацію одного з турагентств, які замовили квитки для найманців. Того ж дня за цю справу взявся Слідчий комітет Росії.

Однак події, що відбулися за виборами, стали безпрецедентними в історії Білорусі. По всій країні почалися масові протести та антиурядові мітинги проти результатів виборів, які багато білорусів вважали сфальсифікованими.

Невідомо, що за човникова дипломатія та переговори мали місце між Москвою та Мінськом протягом наступних кількох днів. Невідомо також, чи пропонувала та чи надавала Росія допомогу Лукашенку у придушенні масових протестів. Проте протягом тижня після виборів принаймні три літаки російських військових та/або ФСБ здійснювали заздалегідь не оголошені польоти до Мінська, зокрема, два рейси 12 серпня.

14 серпня Генеральний прокурор Росії повідомив, що Білорусь відпустила 32 громадян Росії і що вони перебувають на території Російської Федерації. 

Найманці, опитані Bellingcat, говорили, що їх відпустили в Росію лише 16 серпня, вивезши до якогось населеного пункту під Москвою і помістивши на 14-денний карантин. Протягом цих двох тижнів, за словами найманців, їх регулярно допитували співробітники ФСБ, які намагалися скласти для себе картину подій, що відбулися, відколи перший найманець відгукнувся на оголошення про роботу на російському сайті майже роком раніше.

Що відомо про справу "вагнерівців"

29 липня 2020 року в Білорусі затримали бойовиків із ПВК "Вагнера": 32 – під Мінськом, ще одного – на півдні країни. Серед них були і ті, хто воював проти України на Донбасі.

Тоді правоохоронці Білорусі повідомили, нібито до них надійшла інформація про прибуття понад 200 бойовиків для дестабілізації ситуації у період виборчої кампанії.

11 серпня Офіс генпрокурора України направив до Генпрокуратури Білорусі запити про видачу 28 бойовиків (серед яких 9 громадян України), яких підозрюють в участі у терористичній організації.

14 серпня Олександр Лукашенко, який де-факто виконує обов'язки президента Білорусі, віддав 32 затриманих "вагнерівців" Росії.

17 серпня народний депутат України Олексій Гончаренко звинуватив оточення президента України Володимира Зеленського у зливі ворогам секретної інформації про таємну спецоперацію українських спецслужб з затримання російських бойовиків у Білорусі.

18 серпня головний редактор видання "Цензор.НЕТ" Юрій Бутусов із посиланням на власні джерела заявив, що ситуація з появою в Білорусі "вагнерівців" була нібито частиною секретної операції СБУ і ГУР Міноборони України, яка зірвалася через витік інформації з Офісу президента.

Він повідомив також, що президент Володимир Зеленський звільнив начальника ГУР МО Василя Бурбу за вимогу розслідувати провал операції із захоплення "вагнерівців", відкладеної главою ОП Андрієм Єрмаком.

Водночас в ОП, Службі зовнішньої розвідки та СБУ спростували цю інформацію.

6 вересня народний депутат Володимир Ар'єв оприлюднив протокол СБУ з прізвищами "вагнерівців", а також їхні квитки на рейс до Стамбула.

15 вересня генпрокурор Ірина Венедіктова повідомила, що правоохоронці розслідують три провадження щодо ситуації з "вагнерівцями".

Тоді ж, у 2020 році, ЗМІ повідомили, буцімто проект Bellingcat Еліота Хіггінса знімає фільм про так звану справу "вагнерівців" для Netflix.

19 травня 2021 року Верховна Рада створила провладну тимчасову слідчу комісію (ТСК) із питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, які могли сприяти порушенню державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, становити загрозу національній безпеці України.

Згодом Зеленський підтвердив, що операція із затримки "вагнерівців" існувала, але Україна не хотіла брати у ній участь.

15 листопада голова ТСК Мар'яна Безугла повідомила, що з’ясувати, хто вирішив відкласти спецоперацію щодо "вагнерівців", не вдалося.

Водночас генерал-лейтенант Михайло Забродський повідомив, що версія голови ТСК Безуглої стосовно "вагнергейту" є неправдивою. На його думку, операцію зірвали на найвищому державному рівні.

Довідка: Еліот Хіггінс – британський журналіст і блогер, відомий використанням свідчень із відкритих джерел – повідомлень ЗМІ та соціальних мереж – для дослідження справжніх фактів і глибокого аналізу реальних подій.

15 липня 2014 року Хіггінс розпочав новий проект під назвою Bellingcat, в межах якого розслідує поточні події, використовуючи інформацію з відкритих джерел, таких як відео, карти та фотографії.

Його запуск був профінансований за допомогою кампанії на Kickstarter.

Влітку 2014 команда Bellingcat складалася з Хіггінса та вісьмох добровольців, а вже наприкінці 2015 команда нараховувала 14 волонтерів-дослідників з усього світу та координувала свою діяльність на платформі Slack (корпоративний месенджер).

У 2020 році стало відомо, буцімто Bellingcat знімає фільм про так звану справу "вагнерівців" для Netflix.

Повідомлялося, нібито перша частина фільму Bellingcat має вийти у березні 2021 року. Керівник проекту Христо Грозєв заявляв також, що розслідувачі виявили докази того, що спецоперацію із затримання "вагнерівців" організовувала Служби безпеки України.

11 березня головний редактор видання "Цензор.нет" Юрій Бутусов, а також народний депутат від "Європейської Солідарності" Олексій Гончаренко повідомили, що Христо Грозєв 10 березня провів у Києві зйомки для фільму про обставини зриву операції щодо ПВК "Вагнер".

За словами Бутусова, Грозєву телефонував глава Офісу президента Андрій Єрмак, і сам "запропонував зустрітися й попросив записати для фільму інтерв'ю з державними діячами, які представлять у фільмі позицію Офісу президента в цій справі".

Також Бутусов повідомляв, що Грозєв записав інтерв’ю з агентами НАБУ, високопосадовцями Міністерства оборони та п’ятим президентом Петром Порошенком.

Водночас в Офісі президента спростували інформацію, що до нього приїжджали розслідувачі з Bellingcat, аби взяти коментар для свого фільму.