"Відрізала" голови беркутівцям та захищала Штепу: Хто така Ірма Крат, яка побила у Раді "слугу" Потураєва

Сталося це прямо під час брифінгу нардепа в кулуарах Верховної Ради. Спочатку вона намагалася вдарити Потураєва кулаком в обличчя, але він встиг зреагувати й заблокувати удар. Тоді Ірма Крат, не довго думаючи, вдарила його своєю сумочкою.

Як пояснила сама активістка, вона зробила це на знак протесту народу проти відкриття ринку землі: "Я прийшла на прохання народу: "Ірма, набий їй обличчя. Попередь, що наше терпіння не безмежне, тому що буде пізно. Не хочеться ж в них стріляти"". І хоч ім'я Ірми Крат вже відоме багатьом, ми вирішили нагадати, чим ще, окрім бійки в парламенті, вона "прославилася", чому її звинувачували у катуванні беркутівців та на підставі чого вона підтримувала скандальну Нелю Штепу – екс-мера Слов'янська.

Ранні роки та освіта

Ірма Крат народилася 26 серпня 1984 року у селі Хітці, що на Полтавщині. Навчалася у Гадяцькій загальноосвітній школі ім. Драгоманова №2. У 1998 році вступила до професійного училища-ліцею у Краматорську Донецької області, де здобула освіту бухгалтера.

У 2005 році вступила до Київського Міжнародного Університету на факультет журналістики, однак згодом покинула навчання. Сама Крат каже, що пішла з університету через пораду ректора, який нібито порадив їй не витрачати час на навчання, а йти працювати журналістом. Однак, за інформацією ЗМІ, вона змушена була залишити навчальний заклад через народження дитини.

Як Ірма Крат починала трудову діяльність

У 2001 році, після закінчення навчання, Крат вирішила повернутися до Гадяча, де працювала нянею та продавцем. Через рік вона подалася у журналістику, влаштувавшись в Гадяцьку місцеву газету "Базар Медіа в Україні". Там вона пропрацювала кореспондентом до 2006 року.

Як розповідала сама активістка, вона займалася викриттям корупції та хабарництвом місцевих чиновників. Покинувши "Базар Медіа в Україні", Крат вирішила започаткувати власну газету "Свобода слова".

Нездійсненна мрія стати нардепом: похід Ірми Крат у політику

Займаючись власною газетою, а також (як розповідала сама Крат) підприємницькою діяльністю (була власницею меблевих магазинів), активістка вирішила податися у політику. В 2012 році вона балотується до парламенту від "Народної партії" по виборчому округу 151.

До Ради вона не пройшла, посівши сьоме місце серед десяти кандидатів-мажоритарників. У своїй виборчій програмі робила наголос на соціальні питання (в тому числі щодо збільшення розмірів пенсій до 5 тисяч гривень).

Ірма та Євромайдан: шлях від прямих ефірів до полону бойовиків

У 2013 році Крат активно підтримує Революцію Гідності. Вона заснувала інтернет-телеканал ТВ "Прихована Правда", де виходила у прямі ефіри й висвітлювала тодішні події. 

20 квітня 2014 року вона як журналіст направилася до Слов'янська, де нібито потрапила до полону. Там, за її словами, вона написала книгу, пісню та вірші. Про час перебування у катівні бойовиків згадувала так:

"Привезли мене до будівлі СБУ. Вийшла я з машини, там проходив житель міста Слов’янська, повний чоловік зі злісним поглядом, і запитав: "Кого ви привезли?" Вони кажуть: "Це з жіночої сотні". Він почав стрибати біля машини, кричати на все місто: "Я тебе, суку, буду особисто, коли тебе відпустять, топити в річці і різати". Потім завели мене в підвал, можна сказати, пролітала кожні чотири сходинки, бо взяли за шкірку". 

Однак тоді донецька обласна міліція повідомляла, що не знайшла підтверджень цього: "На теперішній час правоохоронці не виявили свідків, які підтверджують факти викрадення, також немає і відомостей про перебування даних журналістів у Слов'янську".

За словами Крат, окупанти звинувачували її в "тортурах антимайданівців і розстрілах "Беркута".

"Сказали одній людині: "Принеси ніж". Я злякалася, що мене різати будуть. Руки трясуться, ноги трясуться, трохи не знепритомніла. "Руки підніми". Я підняла руки. Почав лізти до ширінки, до штанів. Думаю: що вони хочуть? Кофту мені задрали. І почали відрізати гудзики на штанах. А я думаю, що різати мене будуть. Відрізали вони ґудзики, і через півгодини прийшов один із них, каже: "Ти звинувачуєшся в тому, що відрізала "беркутівцям" голови на Майдані". Кажу: "Ви взагалі звідки взяли інформацію, що хтось комусь різав голови на Майдані? Хто вам таке сказав?".

Під час перебування в полоні Крат виходила на брифінг із представниками "народного ополчення Донбасу" у Слов’янську і робила заяви, вигідні російській пропаганді. Сама активістка казала, що заяви були зроблені під тиском, а росЗМІ навмисне вирізали шматки її повідомлень, щоб висвітлити все так, як потрібно їм. Російські ЗМІ називали Крат представницею "жіночої сотні Майдану" та членом "Правого сектора".

"Якби ті, хто виходив на мітинги в Києві, знали, до чого призведе протистояння, вони не прийшли б на барикади. Юлія (Тимошенко) вийшла, але нічого не змінилося. Голосувати на майбутніх виборах немає за кого", – заявляла вона й додавала, що не бачила російських військових у Донецькій області.

6 липня 2014 року українська армія зайшла до Слов'янська, звільнивши активістку й інших полонених.

Зв'язок з Нелею Штепою

За словами Крат, у катівнях окупантів вона познайомилася з колишньою очільницею Слов'янська Нелею Штепою, яка звинувачується у сепаратизмі.

Вони декілька днів провели разом в одному приміщенні. Активістка в інтерв'ю "Радіо Свобода" розповідала, що підтримувала Штепу, однак тій було все одно, хто пануватиме у Слов'янську, головне – "щоб вона залишилася мером міста, щоб не бомбили Слов’янськ, а колір прапора її не цікавив".

"Вона постійно боялася, що її вб’ють. Говорила, що з неї вимагають шість мільйонів гривень ополченці. Шість мільйонів гривень – і ти вільна. Ми з нею домовилися, що хто перший вийде, той того і буде рятувати. Навіть якби вона триста разів змінювала свою думку, все одно для мене вона не слабка духом жінка, і те, що вона пережила, не кожен чоловік переживе. Ті, хто її засуджує, нехай побудуть у полоні хоча б два дні. Не трьох місяців, а двох днів вистачить, щоб агітувати за Аргентину, навіть не за Росію".

Фейки про смерть та арешт на Росії

Активістка кілька разів повідомляла про свою смерть і про замахи, що готувалися на неї.

Крат також заявляла, що її буцімто планували вбити в Києві, після участі в шоу Романа Скрипіна. Однак, за повідомленням активістки, її врятував український прапор від Віктора Януковича.

Навесні 2016 року її затримали з людьми, які захопили готель "Либідь" в Києві. У 2016 році активістка звинуватила СБУ і тодішнього президента України Петра Порошенка в тому, що її коханець був спеціально підісланим агентом.

Підтримувала Крат й Надію Савченко в період перебування останньої у полоні в Росії. Брала участь в акціях в її підтримку, в тому числі в спробі спалити російське посольство в Києві. За цей вчинок Росія засудила заочно Крат до 10 років позбавлення волі та оголосила в міжнародний розшук.

Далека родичка Тараса Шевченка: що відомо про сім'ю Ірми Крат

Мати активістки Роза Крат (дівоче прізвище – Лабжанія) – грузинка, родичка другого президента Грузії Едуарда Шеварднадзе, Раніше була власницею магазинів сільськогосподарського призначення, нині про її діяльність не відомо. Батько – Микола Крат, пенсіонер. У 1991 році був заарештований за ст. "Розстріл".

Крат має трьох сестер –Тетяну, Альбіну (вбили у 2010 році) та Мілану. Батьки Ірми розлучилися, коли їй було сім років. Вона зі старшою сестрою Альбіною проживала з батьком, однак часто навідувалася до матері й молодшої сестри Мілани.

Активістка називає себе троюрідною правнучкою генерала Михайла Крата, який похований в США, а також дуже далекою родичкою Тараса Григоровича Шевченка по батьковій лінії. 

Крат була заміжня за Віталієм Петрожицьким, який працював головним конструктором на Миргородському арматурному заводі. У шлюбі, в 2006 році, народився син Богдан.

"Краще б вони мене вбили": Скандали активістки з інтернет-ресурсами

Ірма Крат розповідала, що, звільнившись з полону бойовиків, почала цікавитись, як ЗМІ висвітлювати події з її участю. За її словами, вона була обурена через те, що видання "Українська правда" заявило, що та ніколи не була журналісткою. 

"У мене 7 років було видання, газета "Свобода слова", я редактор, 12 сторінок. Кожен день виходила газета. Я своїми руками набирала, їздила по Полтавській області, найгарячіші репортажі, найбільший тираж. Яке ви маєте право мене називати не журналісткою?" – обурювалася вона у інтерв'ю "Радіо Свобода" й заявляла, що краще б її вбили.

Цікаво, що вона також заявляла про нібито співпрацю з "Радіо Свободою" під час Революції Гідності, однак редакція це заперечила: "Радіо Свобода веде прямі трансляції з 2012 року. Щодо подій Єврореволюції, то пряма трансляція велася з першого дня – 21 листопада 2013 року. З Ірмою Крат жодної співпраці не було)".